Кобзар заговорив

Глава УПЦ КП Никодим Кобзар дав тривале інтерв’ю каналу НТП. З усього масиву 3 з половиною годинного інтерв’ю ми спробували взяти найважливіші моменти, що привідкривають закулісся не тільки нових, а й давно призабутих справ, у яких фігурують не тільки українські неканонічні об’єднання, а й РПЦ, Константинопольський патріархат та УПЦ. Отже, тезисно і в хронологічному порядку:

— У 2008-му році очільник УПЦ КП Філарет Денисенко відмовився від Томосу Константинопольського патріархату, оскільки був переконаний, що Фанар зробить з Української Церкви свою митрополію, а статус патріархату не надасть;
— У 2017-му році, коли Філарет написав «покаянного листа» на Собор РПЦ, низка ієрархів нинішньої ПЦУ, насамперед — Євстратій Зоря, таємно відвідали Москву, де отримали дійсні хіротонії. Рукоположення очолював митрополит РПЦ Іларіон (Алфєєв) у співслужінні інших (неназваних) архієреїв РПЦ;
— Філарет відмовився від контактів з РПЦ у 2017-му році, оскільки вважав, що Московський патріархат не дарує автокефалію Українській Церкві навіть після об’єднання з УПЦ КП. Крім того, Денисенко наполягав на статусі патріархату для об’єднаної УПЦ;
— У контексті домовленостей, озвучених перед даруванням Томосу в 2019-му році, Денисенко взяв з Епіфанія клятвену обіцянку про те, що його залишать главою ПЦУ до кінця його життя. При цьому Думенко, хоч і вважатиметься «предстоятелем», однак до смерті муситиме «вчитися» у Філарета, як керувати церквою. У результаті ці домовленості були порушені, що і призвело до розколу в ПЦУ;
— За 7 років існування, ПЦУ не вдалося досягти якихось видимих результатів, окрім нищівних скандалів, які вкрай обурили Православний світ. Таким чином, на Фанарі збирають «базу» для того, щоб змінити керівництво ПЦУ. Головну роль у цьому процесі відіграє архієпископ США Елпідофор, який навіть розглядає можливість відкликання Томосу після смерті Патріарха Варфоломія;
— Священики УПЦ неохоче переходять до ПЦУ, оскільки питання про відсутність благодаті Святого Духа стоїть в організації вкрай гостро. Наприклад, насельник Києво-Печерської Лаври Авраамій Лотиш, який перейшов з УПЦ до ПЦУ, погодився на такий крок, попередньо висунувши умову, щоб у його архієрейській хіротонії брали участь мінімум двоє представників Фанару. У результаті Лотиша висвячували митрополит Халкідонський Еммануїл Адамакіс і екзарх Фанару в Україні єпископ Команський Михайло Аніщенко;
— До речі, сам факт наявності в Україні екзарха, а не представника Фанару, вказує на те, що ПЦУ, по суті, є митрополією Фанару, а Аніщенко виконує роль «смотрящого»;
— У той же час, у самій ПЦУ проводять повне «перерукоположення» кліриків УПЦ КП, які роблять перейти в структуру Думенка;
— На сьогодні УПЦ КП налічує близько 50 парафій в Україні і ще якусь кількість за кордоном;
— В УПЦ КП не вітають захоплення храмів та іншого майна УПЦ (смішно, звісно, таке чути, якщо врахувати, що Філарет, — особливо на початку 90-х, — спокійнісінько промишляв рейдерством);
— Глава УПЦ КП виступає проти «скасування» святих синодом ПЦУ. Ба більше, він не заперечує святості й факту канонізації Царської сім’ї, хоча у своїх храмах ікону страстотерпців він би не розміщував;
— Глава УПЦ КП переконаний, що рано чи пізно, всі православні гілки в Україні об’єднаються. Водночас, навіть у такому разі він не буде готовий відмовитися від статусу «патріарха» (старі пісні про головне).