Православні патріархати Близького Сходу заявляють про зростаючі загрози для християн в історичних центрах Церкви

Православні християни в регіонах, де зародилася рання Церква, стикаються з дедалі більшими загрозами безпеці, тиском на церковне майно та масовою еміграцією. Як повідомляє грецьке видання Vima Orthodoxias, ці питання стали центральними у контактах патріархів Антіохійського Іоанна та Єрусалимського Феофіла з релігійними та політичними лідерами Греції, Кіпру та інших країн.

Патріарх Антіохійський Іоанн провів зустрічі з Константинопольським і Болгарським патріархами, архієпископом Кіпрським, представниками Московського патріархату та генеральним секретарем у справах релігій Греції Георгіосом Каландзісом. Патріарх Єрусалимський Феофіл, як зазначає видання, зустрічався з президентом США Дональдом Трампом і президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, а також відвідав Грецію, де провів переговори з архієпископом Елладської церкви, прем’єр-міністром і президентом країни Константіносом Тасуласом.

Особливу увагу приділено становищу Єрусалимського патріархату, який зберігає святині, пов’язані з ключовими подіями християнської історії, зокрема Гроб Господній, Віфлеєм, Гефсиманію, річку Йордан та монастирі Святої землі. Видання стверджує, що патріархат стикається з тиском щодо об’єктів та земель, що належать йому, а також із погрозами на адресу християнських громад.

У матеріалі окремо згадується ситуація в секторі Газа. Зазначається, що настоятель монастиря святого Порфирія в Газі архієпископ Тіверіадський Олексій та його помічник архімандрит Сила залишалися в монастирі разом із парафіянами під час бойових дій, що, за оцінкою автора публікації, допомогло врятувати життя сотень людей. Президент Греції Константінос Тасулас вручив їм почесні нагороди.

Видання також повідомляє про проблеми Синайського монастиря, який перебуває під церковною юрисдикцією Єрусалимського патріархату, але розташований на території Єгипту. За твердженням джерела, монастир стикається з майновими суперечками та побоюваннями, пов’язаними з можливим використанням його земель для туристичних проєктів.

Складною залишається й ситуація Антіохійського патріархату, чия історична кафедра пов’язана з Антіохією, проте фактично знаходиться в Дамаску. У публікації зазначається, що після подій «арабської весни» патріархат переживає важкий період через війну, насильство та відтік віруючих. За даними джерела, в Іраку з 2003 року патріархат втратив близько 80% своєї пастви, а в сирійському Алеппо кількість християн скоротилася з приблизно 200 тисяч до менше ніж 20 тисяч.

Серед найсерйозніших епізодів Vima Orthodoxias називає розграбування монастирів у районі Дамаска, викрадення та вбивства священнослужителів в Алеппо, а також теракт 2025 року в храмі пророка Іллі в Дамаску, в результаті якого, за даними видання, загинули 25 віруючих і 63 отримали поранення. У Лівані, як зазначається у публікації, православні громади також опинилися в зоні конфлікту і дедалі частіше розглядають еміграцію як спосіб виживання.

Окремий розділ матеріалу присвячений Олександрійському патріархату, історично пов’язаному з Єгиптом, раннім чернецтвом та богословською традицією святих Афанасія та Кирила. Видання нагадує, що у XX столітті патріархат розширив місіонерську діяльність на африканському континенті, однак згодом зіткнувся зі скороченням грецької пастви та новими церковними викликами.

Одним із таких викликів Vima Orthodoxias називає створення у 2022 році Російської патріаршої екзархії в Африці з центром у Каїрі. За версією Московського патріархату, цей крок був пов’язаний із позицією Олександрійського патріарха Феодора щодо українського церковного питання. У публікації йдеться про те, що після визнання ним Православної церкви України Москва заявила про перехід понад ста африканських кліриків Олександрійського патріархату до нової структури.

Загалом матеріал підкреслює, що давні, або першочергові, патріархати — Єрусалимський, Антіохійський, Олександрійський та інші історичні центри християнства — сьогодні одночасно стикаються з політичними конфліктами, міжрелігійною напруженістю, майновими суперечками та демографічним скороченням християнського населення в регіонах свого походження.