Ієрарх Македонської Церкви: Надання автокефалії не є винятковим правом Константинополя

Митрополит Кумановсько-Осоговський Григорій (Настескі) виступив із докладним правовим аналізом процедури надання церковної автокефалії, наголосивши, що цей процес має суворо ґрунтуватися на нормах, встановлених передсоборними комісіями. Згідно з позицією митрополита, опублікованою на порталі «Život crkve», виключна компетенція у питанні надання автокефального статусу належить Всеправославному Собору, а не одноосібним рішенням окремих кафедр.

У своїй публікації митрополит Григорій докладно пояснює, що згідно з рішеннями четвертої та п’ятої передсоборних комісій, які відбулися в Шамбезі, процедура надання автокефалії є загальноцерковним процесом. У цьому алгоритмі Мати-Церква, отримавши прохання від автономного регіону, оцінює канонічні та пастирські умови. У разі позитивного рішення Архієрейський Собор Матері-Церкви надсилає відповідний Томос та офіційний запит до Константинопольського Патріархату, роль якого, на думку автора, обмежується почесним обов’язком ініціювати процес досягнення всеправославного консенсусу.

Особливу увагу в тексті приділено ситуації навколо Македонської Православної Церкви — Охридської Архієпископії (МПЦ-ОА). Митрополит Григорій стверджує, що Томос, виданий Сербською Православною Церквою, є законним, правомірним і підлягає виконанню актом. Автор критикує Константинопольський патріархат за «бездіяльність» та відмову від виконання обов’язку щодо досягнення консенсусу, вбачаючи в цьому ознаки «судового активізму» та спроби нав’язати централізовану систему управління, не передбачену канонічним ладом.

На закінчення митрополит зазначає, що будь-які спроби одностороннього втручання або перегляду статусу церков суперечать рішенням передсоборних комісій і ставлять під загрозу соборний устрій Єдиної, Святої, Соборної та Апостольської Церкви.

Нагадаємо, попри офіційне визнання ПЦУ ієрархією церков Греції та Кіпру, на низовому рівні, серед духовенства та впливових монастирських спільнот, цей крок не отримав загального схвалення. Формальне рішення синодів не стало відображенням консенсусу, оскільки зіткнулося з глибоким неприйняттям канонічного статусу ПЦУ з боку значної частини єпископату та віруючих.