Хто винен у тому, що УПЦ і ПЦУ не можуть поділити храми

Кожне інтерв’ю голови ДЕСС Віктора Єленського – це окремий приклад мистецтва брехні та маніпуляцій. Ми вже давно звикли до того, що закон №3894 «не забороняє УПЦ, а забороняє УПЦ», але цього разу чиновник поділився новими деталями українських церковних баталій. Журналіст видання «Суспільне» попросила главу ДЕСС розповісти, чому релігійні громади УПЦ відмовляються ділити храми з представниками ПЦУ по черзі, на що Єленський дав вельми оригінальну відповідь, знову збрехавши на всю країну.

За словами Єленського, використовувати спірні храми по черзі вірянам УПЦ забороняє особисто Блаженніший Митрополит Онуфрій. «Він каже своїм вірянам: «Ні, не йдіть зі своїми односельцями в один храм, якщо вони є членами іншої православної церкви». Посилається на православні канони, але не каже, на які. Я консультувався з цього приводу з православними каноністами, і вони свідчать, що таких канонів немає. Тобто йдеться про те, щоб не допомогти, а завадити примиренню між людьми, що дуже прикро», – стверджує очільник ДЕСС.

Розберемо цей невеликий абзац. Перш за все, в УПЦ немає жодного циркуляра, який забороняв би почергове використання храмів. Не через те, що Блаженніший є прихильником такої практики, а через те, що почергове використання храмів, хоч і не вітається, проте є тим напівзаходом, який застосовують для того, щоб хоч якось закріпитися у споруді. Адже якщо віддати її одразу й цілком, можливості повернутися до неї залишаються мізерними.

Передбачаючи репліки про те, що така практика неприпустима, хочемо одразу ж зазначити, що вона мала місце в історії сучасної Церкви не один раз. Почергове використання храмів було і під час обновленського розколу, і після виходу уніатів із підпілля, і після створення УПЦ КП. Зрештою, краще поганий мир, ніж погана війна. На жаль, УПЦ не здатна забезпечити новими храмами ті релігійні громади, які їх втратили, тож інколи – просто віддати і піти, значить «поховати» релігійне життя.

Окрему нішу в цій ситуації займають громади, які віддають свої храми, маючи впевненість у тому, що вони збережуться навіть за умови зібрань у когось вдома/в підвалі/в гаражі тощо. Так, є й ті, хто не хоче молитися в тому самому храмі, де збираються члени ПЦУ, щоразу водночас переобряджаючись переосвяченням приміщення і начиння. Проте, якщо є можливість утримувати храм у своїй власності, це тільки вітається.

То в чому ж справжня причина того, що храми не діляться між УПЦ і ПЦУ? Наведемо один свіжий приклад. 11 березня 2025 року прихильниками ПЦУ було захоплено Хрестовоздвиженський храм Української Православної Церкви в селі Перегонівка Кіровоградської області. Подія сталася незважаючи на те, що між громадами УПЦ і ПЦУ протягом року діяли домовленості про почергове використання споруди. 19 квітня 2024 року, за тією ж схемою, у селі Бронники Рівненської області прихильники ПЦУ захопили Свято-Покровський храм УПЦ. У квітні 2020 року на Волині, в селі Хмільницьке, так само після домовленостей про почергове використання, місцевий Свято-Покровський храм УПЦ був привласнений прихильниками ПЦУ через кілька тижнів.

Вікторе Єленському, так хто ж не дає використовувати спірні храми почергово? Міфічний циркуляр Предстоятеля УПЦ? Чи все-таки агресія прихильників ПЦУ? Гаразд! Бог із ними, з цими спірними храмами. Заберіть хоч усе! Але ви ж і після цього життя людям не даєте! Під вигадки глави ДЕСС про «безпрецедентну свободу віросповідання», громадам УПЦ, які втратили свої храми, всіляко перешкоджають будувати нові або хоча б орендувати тимчасові приміщення, як це відбувається на Галиччині або Волині.

При цьому всьому, на найвищому державному рівні, такі як Єленський будуть нам розповідати про те, що це УПЦ недоговороздатна, що є основною причиною більшості конфліктів. Брехня і ще раз – брехня!