Аляска, УПЦ і ДЕСС: Як вплинуть переговори Путіна і Трампа на відносини між українським урядом і Церквою

Київська митрополія УПЦ опублікувала заяву за підписом Предстоятеля, в якій чітко і недвозначно зазначено, що Українська Православна Церква НЕ буде виконувати абсурдні вимоги Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, висунуті Церкві в рамках антицерковного закону №3894. Нагадаємо, ДЕСС вимагала від УПЦ «розірвати відносини з Московським патріархатом», хоча як це зробити і що саме потрібно від самої УПЦ – в ДЕСС досі не можуть чітко пояснити.

Що далі? У Київській митрополії УПЦ вказали, що Церква подала кілька судових позовів, які, як ми і прогнозували раніше, затягнуть процес заборони УПЦ. Цікаво, що в останні кілька днів ДЕСС запустила кілька протокольних інтерв’ю в різних ЗМІ, де Єленський практично благав УПЦ хоча б натякнути, що Церква готова до самопроголошення автокефалії. Якщо раніше чиновник стверджував, що УПЦ повинна буде направити до Москви лист про розрив з РПЦ, то тепер навіть цю вимогу Єленський сам же і спростував. Як би там не було, в УПЦ дали чітко зрозуміти, що на вимоги держави не підуть.

Щоб припустити подальший розвиток подій, варто аналізувати ситуацію в розрізі політичної кризи, що відбувається в Україні загалом, і в зміні ставлення «західних партнерів» зокрема. Сьогоднішні переговори Трампа і Путіна на Алясці дають розуміння того, що владі зараз буде не до УПЦ. Звичайно, в уряді можуть запустити якийсь антикризовий захід, наприклад, вигнати ченців УПЦ з Києво-Печерської Лаври. Однак, суди, за нинішніх розкладів, навряд чи ризикнуть приймати будь-які антицерковні рішення, розуміючи, що після зміни влади суддям цілком ймовірно доведеться нести відповідальність, в тому числі і за антиконституційні рішення щодо УПЦ. У свою чергу, останнім часом стало очевидно, що роздування церковного питання приносить лише короткостроковий ефект, який не дає бажаних результатів. Простіше кажучи, тема Церкви більше не здатна перекрити інші інформаційні приводи.

У той же час, як ми неодноразово стверджували раніше, Росія так чи інакше обміняє «церковне питання» на частину українських територій, які не були в пріоритеті, або ж на якісь політико-економічні інтереси, які зараз, в тій чи іншій мірі, обмежені. Путіну принципово важливо вирішити гуманітарне питання в Україні, саме тому він постійно ставить знак рівності між російською мовою і правами УПЦ. Фактично, якщо йому вдасться це зробити, тоді він закріпить за собою статус захисника православ’я і російської мови та культури за кордоном, що можна порівняти з подвигами російських імператорів 18-20 століть. І це без урахування приросту нових територій, за рахунок захоплених Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей і Криму.

У Київській митрополії УПЦ розуміють, що хоча їм і не зовсім на руку, коли церкву асоціюють з російськими інтересами, проте, це вже відбувається і їх про це ніхто не питав. Тому все, що залишається УПЦ, – користуватися нагодою і вичавлювати максимум із ситуації. У Церкві відчули слабкість влади і відсутність системного підходу до питання заборони УПЦ, у зв’язку з чим процес заборони буде максимально затягуватися. Доки? Доти, доки Росія і Україна не сядуть за стіл переговорів і не підпишуть мирну угоду.