«Час забутих обіцянок»: чи опиняться українські святині в руках закордонних кураторів?

Не вщухають пристрасті навколо Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. Після блюзнірських дій співробітників так званого «заповідника» щодо святих мощей Києво-Печерських преподобних, відразу двоє політичних ЛОМів повідомили широкій громадськості шокуючу інформацію.

Нардеп Олександр Дубинський, який перебуває в СІЗО, повідомив, що найцінніші мощі (можливо, маються на увазі мощі відомих історичних особистостей, типу прп. Іллі Муромця і прп. Нестора Літописця) будуть передані до Великої Британії. Депутат зазначив, що таке рішення прийнято в результаті попередніх домовленостей між Володимиром «осквернителем» Зеленським і королем Англії Карлом III.

У свою чергу, відомий український політолог Костянтин Бондаренко додав, що вся «інвентаризація», яка триває останні півроку і яку Мінкульт розпочав у Києво-Печерській Лаврі, є підготовкою до передачі монастиря під контроль Константинопольського патріархату. Нібито про це Зеленський також попередньо домовився з патріархом Варфоломієм.

Канал «Про Церкву і про людей» написав з цього приводу, що озвучене Дубінським і Бондаренком не просто не суперечить одне одному, а цілком вписується в загальну картину, яку сьогодні намагаються, в стилі Босха, зобразити в Україні. Хотіли б доповнити цю думку і додати до неї деякі деталі, які, як нам здається, можуть доповнити розуміння того, що відбувається.

Що стосується сказаного Дубінським, – цілком ймовірно, що якась домовленість між Британією і Україною дійсно існує. Англійці здавна мають пристрасть до привласнення культурної спадщини своїх колоній. У різні часи англійські музеї наповнювалися реліквіями поневолених народів Єгипту, Індії та інших країн з розвиненою історією. Все це відбувалося під благовидним приводом «збереження історичної спадщини», проте фактично відбувалося банальне пограбування.

Якщо відштовхуватися від цього історичного факту, зовсім не дивно, що англійці хотіли б мати у своїх музейних колекціях пару-трійку «православних мумій». Це ще більш імовірно, якщо мова піде про таких історично важливих для всього російського (у широкому сенсі цього слова) спадщини персон, як прп. Нестора Літописця, преподобному Іллі Муромце, преподобному Агапіту Печерському, святому Михайлу Київському, святому Петру Київсько-Московському та багатьох інших, які істотно вплинули на історію становлення Київської Русі, а тим більше – Русі Московської і, згодом, Російської імперії.

Привласнення британцями таких святинь схоже на заволодіння ворожим прапором на захопленій фортеці. Англійці, таким чином, посміються прямо в обличчя всій загальноросійській історії: «Де тепер ваш Київ – мати міст руських? Під нами! А де тепер ваші святі? У наших музеях!”. Цей крок буде цілком символічним і позначить фактичну перемогу колективного заходу над тим, що колись називалося Руссю. Тобто, це чисто ідеологічний, але, в той же час, політично важливий крок.

Так само має право на життя і версія Костянтина Бондаренка. У 2018 році Адміністрація президента України Петра Порошенка підписала певний договір з главою Константинопольського патріархату патріархом Варфоломієм, який ліг в основу так званого Томосу про автокефалію ПЦУ. Характерно, що тоді цей договір відмовилися публікувати, а про що саме домовилися глава Фанару і Порошенко – залишається лише здогадуватися.

Проте, цілком проукраїнське видання «Українські новини», посилаючись на власні джерела, таки змогло дістати зазначений договір. У документі, серед іншого, сказано, що Україна зобов’язується “сприяти придбання відповідно до законодавства України представництвом Вселенського патріархату в Україні, а саме місією «Ставропігія Вселенського патріархату в Україні», будівель і приміщень, інших об’єктів власності, необхідних для функціонування місії «Ставропігія Вселенського патріархату в Україні».

Згідно з іншими даними, мова тоді йшла не тільки про Андріївську церкву в Києві, яку, до речі, передали Фанару ще до зазначеного договору. До списку «будівель і приміщень» було включено близько 20 об’єктів по всій Україні, в тому числі – Києво-Печерська і Почаївська Лаври. Ось тільки сталося непоправне. Порошенко програв вибори, а зазначена передача нерухомості Фанару так і не відбулася. Таким чином, за Україною утворився «борг», який патріарх Варфоломій може дуже просто для себе витребувати, наприклад, пригрозивши відкликати Томос і ліквідувавши автокефальний статус ПЦУ.

У зв’язку з цим, цілком ймовірно, що час платити за рахунками настав. На це також вказують відверто охололі останнім часом відносини між Фанаром і ПЦУ. Патріарх Варфоломій, у згаданому договорі, зобов’язувався організувати міжнародне визнання ПЦУ іншими Помісними Церквами, проте процес зупинився. Цілком можливо, що це пов’язано з тим, що українська сторона не виконала своїх зобов’язань перед Фанаром.

Зовсім інша розмова про те, що саме, у разі якщо така передача відбудеться, отримає патріарх Варфоломій. І мова йде не про перелік тієї чи іншої нерухомості, а про те, хто її буде наповнювати. Можливо, на Фанарі думають, що люди не йдуть до Києво-Печерської Лаври тому, що їх бентежить сумнівний канонічний статус ПЦУ, а ось якщо там з’явиться Константинопольський патріархат, тоді все зміниться.

Однак, щоб так вважати, потрібно бути наївним, адже те, як віруючі люди «клюють» на канонічність Фанара, ми можемо побачити на прикладі згаданої вище Андріївської церкви в Києві, яка служить умовною «штаб-квартирою» Ставропігії Константинопольського патріархату. Навіть з урахуванням того, що храм зайняв не хто-небудь, а цілий архієрей, відвідуваність цієї культової споруди значно нижча, ніж у ті часи, коли в ній дислокувалася абсолютно маргінальна УАПЦ. Незважаючи на те, що екзарх Фанару в Україні Михайло Аніщенко намагається вдавати з себе «все для всіх», здійснюючи культові заходи за новим і старим стилем, кожна його служба в Андріївській – жалюгідне видовище.

Що ж, в такому випадку, отримає патріарх Варфоломій, якщо українська влада дійсно передасть йому Києво-Печерську лавру та інші святині УПЦ? Те ж саме, що отримала ПЦУ. Порожні стіни, які доведеться ділити з численними неокомуністичними державними «заповідниками». Це саме та «мерзота запустіння» і «порожня криниця», до якої люди не підуть за жодних умов.