У 2018 році на Фанарі "закрили очі" на недійсні хіротонії частини ієрархів ПЦУ

На Фанарі (Константинопольському Патріархаті) роз’яснили рішення про визнання дійсними перших єпископських хіротоній т. зв. Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), незважаючи на участь у них самозванця Вікентія Чекаліна. Історик і релігієзнавець Сергій Шумило детально дослідив питання і представив доповідь Патріарху Варфоломію.

Згідно з його дослідженнями, Вікентій Чекалін, у миру Віктор Чекалін, був самозванцем, який не був єпископом. У 1986 році в СРСР його звинуватили в розпусних діях щодо школярів, заарештували, а судово-медична експертиза визнала його психічно нездоровим. Після дострокового звільнення 1987 року, 1989 року Чекалін несподівано опинився в Нью-Йорку в синоді неканонічної Російської зарубіжної Церкви, де почав видавати себе за єпископа розкольницької Катакомбної церкви. Уже на початку 1990 року на засіданні синоду було доведено, що Чекалін не є єпископом, і він не зміг підтвердити факт рукоположення жодними документами.

Проте, як розповів Шумило, у березні-квітні 1990 року у Львові Чекалін разом із позбавленим у 1989 році сану архієпископом Іоанном Бондарчуком узяв участь у перших двох єпископських хіротоніях для УАПЦ. 31 березня 1990 року вони «висвятили» Василя Бондарчука, рідного брата Іоанна, а 5 квітня — Андрія Абрамчука, нині «митрополита Івано-Франківського» в ПЦУ. Саме з цих двох хіротоній, за словами Шумила, почалася історія відродження ієрархії УАПЦ.

У 2018 році Сергій Шумило надіслав Патріарху Варфоломію лист-доповідь про самозванство Чекаліна, підготовлений із благословення одного з найавторитетніших православних богословів XX століття, митрополита Діоклійського Калліста Вера. Після доповіді відбулися багатогодинні дискусії з генеральним секретарем Священного синоду Фанару. У результаті розгляду всіх матеріалів Фанар визнав, що Чекалін дійсно був самозванцем і його єпископство не може бути визнано.

Однак, на Фанарі заявили, що Іоанн Бондарчук, хоча й був позбавлений сану в Російській Православній Церкві, у момент хіротоній «був законним єпископом Московського патріархату, який мав безперечну апостольську спадкоємність, і питань до спадкоємності якого не існує». Таким чином, Константинополь ухвалив рішення розглядати ці хіротонії як одноосібні, вчинені законним єпископом (Бондарчуком). Секретар Синоду Фанару пояснив позицію Константинопольського патріархату, порівнявши Чекаліна з нулем: «Чекалін — це нуль, тобто це взагалі не єпископ, це випадкова людина, яка там опинилася в силу певних обставин. Це нуль. А в математиці, чи множиш на нуль, чи ділиш на нуль, додаєш нуль, віднімаєш нуль — він нічого не створює, нічого не дає в результаті«. Присутність «нуля» Чекаліна не вплинула на дійсність хіротонії, очоленої законним єпископом.

За словами Шумила, у цьому випадку Фанар застосував принцип ікономії. Він пояснив позицію Константинопольської Церкви: «Будь-яка схизматична громада апріорі неканонічна і перебуває за межами Церкви, поки вона не возз’єднається з Церквою. На момент, тобто до приєднання з повнотою вселенської церкви, будь-яка схизматична громада вважається такою, що відірвана від церкви, безблагодатна по суті. А наповнюється благодаттю вона в момент приєднання, долучення до Церкви, щеплення. І тут є різні форми такого щеплення. Одна з форм — це через прийняття у співслужіння«.

Нагадаємо, раніше ректор Київської Духовної Семінарії та Академії архієпископ Сильвестр (Стойчев) прокоментував питання дійсності священицьких хіротоній представників ПЦУ. Ієрарх стверджує, що висвячення значної частини служителів ПЦУ не може бути визнано з огляду на канонічні розбіжності та канонічну практику Церкви. Крім того, архієрей переконаний, що наявність Томосу про автокефалію ПЦУ жодним чином не може бути підставою для того, щоб змінити ставлення до цього питання.