Чи вдасться Мукачівській єпархії УПЦ відродити Карпатороську Православну Церкву

Мукачівська єпархія УПЦ опублікувала (а потім видалила, — ред.) реліз єпархіальної юридичної служби з приводу майбутньої заборони державою Київської митрополії УПЦ. Суть тексту зводиться до того, що до приходу на територію Закарпаття Радянського Союзу в регіоні діяла Карпаторосійська Православна Церква (КПЦ) русинів, яку вони можуть повернути до існування, щоб уникнути всіх тяганин і неприємностей, які очікують на УПЦ.

При цьому, юридично все подається таким чином, що Карпаторосійська Церква стала частиною РПЦ після входження Закарпаття до СРСР. А оскільки саме УПЦ є спадкоємицею Російської Церкви на території України, виходить, що заборона УПЦ автоматично скасовує попередні рішення про ліквідацію КПЦ і фактично реанімує цю структуру. Ми залишимо осторонь наведені Мукачівською єпархією УПЦ юридичні та історичні аргументи. Водночас, хотіли б звернути увагу на ту реальність, у якій зараз стрімко розвивається українська церковна криза.

Перш за все, чи допустить таку можливість держава? Так, якщо вірити голові ДЕСС Віктору Єленському, єпархії та парафії УПЦ можуть обирати собі будь-які, — окрім РПЦ, — юрисдикції, а законодавство жодним чином не обмежує створення нових об’єднань, на кшталт того, про яке останні два роки активно розмірковують на Закарпатті. Однак, чи варто вірити Єленському? Коли торік Верховна Рада ухвалювала закон №3894, очільник ДЕСС розповідав, що він не торкнеться УПЦ. Цю ж «мантру» підхопили офіційні спікери Церкви. Однак, — що було зрозуміло вже тоді, — зараз держава забороняє саме УПЦ. При цьому, навіть без права на самозахист у суді.

По-друге, навряд чи таке об’єднання як Карпаторосійська Православна Церква, у разі його створення, стане повноцінною і самостійною структурою. Якщо слідувати історичній логіці, — КПЦ має стати частиною Сербського патріархату. Принаймні, в різні періоди історії Православ’я на Закарпатті, було саме так. Відповідно, КПЦ доведеться запитувати патронаж у закордонних юрисдикцій, який, найімовірніше, не вдасться оформити з кількох причин. Одна з них — це позиція держави. Інша — позиція Фанару.

Ставлення держави до формування на території України інших юрисдикцій, м’яко кажучи, негативне. Чудовим тому прикладом слугує ситуація з відмовою в реєстрації Румунської Православної Церкви в Україні, куди, за задумом Румунського патріархату, могли б увійти парафії УПЦ на Буковині, після заборони самої УПЦ. Скільки не обурювалися, і на яких тільки рівнях не порушували це питання чиновники Румунської патріархії, у ДЕСС залишилися непохитними: спочатку визнання ПЦУ, а потім — вікаріат у складі ПЦУ. Можна навіть не сумніватися, що на закарпатську ініціативу чекає та сама доля.

Природно, не дасть жодних спроб розвивати щось альтернативне і Константинопольський патріархат. Глава Фанару буквально минулого тижня дав зрозуміти, що ПЦУ — це все, що він може запропонувати в українському церковному питанні. Томос скасовувати він не збирається. На заборону УПЦ йому наплювати. Чому ж тоді він має піти на якісь поступки в цьому випадку? Навряд чи Патріарх Варфоломій дасть можливість будь-якій іншій Помісній Церкві увійти на територію України, якими б пристойними при цьому не були причини.

По-третє, не варто забувати про те, звідки взагалі виходить сама ідея про відновлення діяльності КПЦ. Передовим її проповідником є авторитетний на Закарпатті священик УПЦ Дмитро Сидор. З його постаттю в регіоні міцно пов’язують сепаратистський провенгерський рух. Він навіть неодноразово зазнавав судового переслідування з цього приводу. І цей зручний момент, звісно ж, використають, якщо раптом тема почне набирати розмаху. У нинішній політичній ситуації зробити це буде зовсім не складно, адже Угорщина зберігає дружні відносини з Москвою, що вкрай дратує Київ. Тому, цілком імовірно, що створення КПЦ «продадуть» масам як проросійський проєкт з метою відриву Закарпаття на користь Угорщини. І не питайте — де тут логіка.

У зв’язку з цим, з майже стовідсотковою впевненістю можна сказати, що Карпаторуська Православна Церква — апріорі безперспективний проект. Можливо, це зможуть якось піднести в масі закарпатських русинів, проте це навряд чи стане аргументом для тих, хто будує на території України одну державну релігійну структуру, якою на сьогодні є ПЦУ. Жодні канонічні та будь-які інші альтернативи їм тут не потрібні.